Кілька місяців тому мав радість завідати в один зі столичних дитсадків. Поблукавши приміщенням, був надзвичайно вражений двома речами: неймовірною — просто-таки нетутешньою — чистотою та стендом, присвяченим подіям на Донбасі. Перед останнім простояв кілька хвилин, роздивляючись його й стримуючи серцебиття: сфотографовані-намальовані танки, бронетранспортери, окопи, солдати… З подивом запитую у виховательки: «Чи не зарано говорити про таке з дітлахами?» Відповідь: «Не зарано! Патріотичне виховання треба починати змалку…»
1 червня, як відомо, всесвітній День захисту дітей. До цієї події по всій Україні були організовані різні заходи, й чи не найпам’ятніший мав місце саме в Броварах, де відбулася зустріч між дітьми, які писали листи та створювали малюнки для героїв, хто служить в АТО, і самими воїнами.
Захід уможливився через різну допомогу таких інстанцій: Асоціації батьків міста Бровари (керманич Ігор Романенко), ГО «Авангард АТО Броварія», депутатів «демократичного табору» міської ради, допомозі таких місцевих підприємств як «Бровари-Вторма», «Zeelandia» та інших.
Все це офіціоз, який не здатен передати того, що відбувалось у реальності. А відбувалося ось що: велелюдний натовп усміхнених людей, наполовину дорослих, наполовину дітлахів; лунає піднесена музика; то тут, то там видніються вишиванки; зусібіч линуть люди у військовій формі; в різних місцях розташовані цікаві об’єкти — польові кухні, виставки дитячих малюнків, сцена, на котрій виступає талановита юнь; і все це відбувається в сонячну погоду, котра сприяє урочистості…
Ймовірно, піком заходу стала презентація кліпу, знятого учнями однієї з міських ЗОШ (на пісню власного ж «виробництва»). Опісля його перегляду голова правління ГО «Авангард АТО Броварія» Ігор Муратов вклонився юним «креативщикам»…
Одна з наскрізних тем свята стосувалася того, наскільки безпечно жити дітям у Броварах. Лунали різні думки, втім, найбільш проникливі слова сказала Наталія Мандебура — молода панянка, котра виконувала функцію ведучої: «Поза сумнівом, Бровари — безпечне місто для дітей та їхніх батьків. Принаймні якщо ми візьмемося порівнювати із ситуацією в АТО — наскільки безпечно там…». Позиція, яка надзвичайно і приємно вражає і, щонайменше, змушує замислитися…
Причому міркувати активно й різнобічно. Зокрема, знову-таки, про патріотичне виховання: у мене немає сумніву, що ті діти, які писали листи бійцям АТО й малювали для них картини, — то не просто наше майбутнє, а наше хороше майбутнє. Адже люди, котрі в настільки юному віці на якомусь рівні усвідомили, що в державі, де вони живуть, триває війна, не можуть не вирости у відповідальних громадян тієї держави.
Бодай у цьому — надзвичайна цінність патріотичного заходу, на зразок того, що 1 червня мав місце в Броварах.
Станіслав Дикий.
