Автор – депутат Київської обласної ради Роман Сімутін
Редакція сайту може не поділяти погляди авторів та не несе відповідальності за інформацію, опубліковану в розділі «Блоги». Відповідальність за зміст, достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори текстів, розміщених у розділі «Блоги».
Останні кілька років у нашому місті активно ремонтуються заклади освіти та культури. Пов’язано це, по-перше, із загальною децентралізацією фінансів, унаслідок чого більше грошей почало залишатися на місцях, по-друге, з наближенням виборів, на яких треба показувати свою активну роботу. Таке співпадіння факторів привело до активної фази ремонтів у комунальних закладах. Але ж наша міська влада була б не нашою, якби і тут не вихватила собі шматочок.
Цією статтею ми розпочинаємо цикл публікацій, де підсумуємо майже річну роботу із моніторингу броварських закупівель. На кількох шпальтах спробуємо описати те, що не можна проаналізувати за місяць, а також озвучимо інформацію із більше ніж ста звернень. Сьогодні дуже коротко зупинимося на ТОП-4 схемах, які чиновники використовували під час публічних закупівель. Як і очікувалось, якогось ноу – хау не винайшли, але свою «оскарну» нішу все ж посіли. Це – наглість втілення «позитивних напрацювань» на практиці.
Перша, найпоширеніша схема, почала активно втілюватися у життя з 2017 року і пройшла під гаслом «Своїм – усе, чужим – закон». Саме у цей період почалася кампанія із дискредитації системи «Прозорро» та її учасників. Не буду переповідати у який спосіб проводилася дискредитація «Прозорро» та зміна розпорядження про межу допорогової закупівлі – про це писалося дуже багато, – а опишу спосіб, у який витіснялися учасники і «заводилися» свої компанії. Все відбулося у кілька етапів, які були між собою взаємопов’язані.
Перший етап: без торгів підписувалися договори на потрібні роботи і невеличкі суми. Гадаю, ви розумієте, за яким критерієм «конкурентності» обирався учасник – переможець.
Після виконання першого етапу стало можливим виконання другого. Замовник почав вносити до тендерної документації різного роду «перли». Простою мовою, дискримінаційні вимоги. Наприклад, учасник повинен мати не менше 5 договорів із бюджетною установою та бути зареєстрованим у м. Бровари. Розумію, більшість скаже: так це добре, що виконують роботи броварські компанії і ми забезпечуємо мешканців міста робочими місцями. Але на практиці все виглядає інакше. Про це можемо подискутувати у чаті.
Третій етап: участь у закупівлях повязаних між собою компаній. Маючи одного кінцевого власника, компанії розігрували між собою закупівлі без будь – якої економії для міста. Ви можете заперечити, що це не етап, а окрема схема. На перших погляд воно так і є, але реалізація третього етапу стала можливою лише тоді, коли тендерна машина видавила переважну більшість нормальних учасників, які зневірилися у справедливості та відмовилися витрачати час на безуспішну боротьбу із системою.
Друга найпопулярніша схема – «Шалена інфляція». Збільшення вартості будівництва до 50 % або по 10% щомісяця. Схема не надто поширена, але вже як застосовувати, то застосовувати – навіщо розмінюватися на дрібниці? Ми описували кілька прикладів, коли переможцем неправомірно визнавали потрібні компанії (аудиторська служба ці факти підтвердила), а потім вартість будівництва зростала не десятки мільйонів гривень.
Третю схему «Тягнути резину» застосовують до найбільш непримиренних учасників закупівель. Якщо коротко: замовник оголошує закупівлю, але у торгах приймають участь ще кілька незаангажованих учасників, один із яких подає найдешевшу пропозицію. Замість того, щоб визнати його переможцем, замовник просто скасовує закупівлю і закуповує продуктів на квартал без тендера, так як закупівля не відбулася. І в цей же час оголошує нову закупівлю, правда вже на меншу суму. Як ви здогадалися, результат аналогічний. Саме у такий спосіб освіта монополізувала ринок продуктів харчування для кількох компаній.
Четверта схема – «Технічна» – найбрутальніша і найцинічніша, адже робиться нагло і відкрито, що починаєш вірити у необмежену темну силу Дарт Вейдера. У цій схемі замовник робить неможливим виконання тендеру всіма іншими компаніями, крім потрібної. Наприклад, у тендерній документації замовник зобов’язує учасника надати зразки сиру потрібної жирності протягом 2-х днів. Ніби все робиться для наших дітей, але виконати таку вимогу може лише один молокозавод. Або в тендерній документації «забувають» прописати точну назву якогось елемента/деталі. Відповідно, якщо ви не вгадали, то вилітаєте.
От і все. Детальніше про кожну схемку читайте у подальших публікаціях.
Фото – з Інтернету
