Чергова сесія Броварської міської ради запланована на 22 червня – день скорботи та вшанування пам’яті жертв війни в Україні. Цього дня депутати мають голосувати проект рішення, згідно з яким надаються дозволи для розроблення проектів землеустрою для учасників АТО, учасників бойових дій, волонтерів та родин загиблих учасників АТО.
Нагадаємо, що подібний проект рішення вже був оприлюднений на офіційному сайті БМР в квітні, але був відхилений через недосконалість самими учасниками АТО.
Утім, «доопрацьований» проект рішення викликає зараз і з боку громади, і з боку депутатів неоднозначні думки. З огляду на попередню інформацію, оприлюднену на відкритих заходах, зрозуміло, що відведеної земельної ділянки в 10 га не вистачить, аби учасники бойових дій з м. Бровари та Броварського району використали своє право на пільги. Бо загальна кількість УДБ по місту – 1233 особи, а по району – 629 і чисельність ця не остаточна, оскільки війна триває. Кількість запланованих гаражів, на відміну від числа потенційних власників, величина стала – на відведеній ділянці проектом передбачено 1348 гаражів.
Крім того, в межах цих 10 гектарів міською владою «зарезервовано» земельну ділянку (приблизно 270 гаражів) для кооперативу «Патріот». Кому ще передбачається надати гаражі на цій ділянці – достеменно невідомо, оскільки останнім часом містом прокотилась хвиля знесень незаконно встановлених гаражів, тобто кількість потенційних бажаючих отримати домівку для свого авто суттєво зросла.
Питання першочерговості надання учасникам АТО міста чи району вирішували самі бійці між собою на засіданнях створеної Координаційної ради. Попри неодностайність у цьому питанні для атовців залізним аргументом з приводу надання сотки під гараж для УБД з району є те, що «вони захищали Батьківщину пліч-о-пліч в одних окопах».
Та є в цьому проекті рішення ще одна категорія осіб, яка викликає найбільше запитань і суперечок. 25 осіб з числа зазначених не мають статусу учасника бойових дій і є волонтерами.
Оскільки державою офіційний статус особам, що допомагали Збройним силам України чи добровольчим батальйонам, не надано, бажаючі отримати землю під гараж у Броварах до своїх клопотань подавали різні документи: хто копію нагородної книжки, хто – клопотання від благодійного фонду, хто – лист-подяку від військової частини… Деякі подали разом з іншими документами копію посвідчення «ВОЛОНТЕР».
У відповіді на інформаційний запит видання «Трибуна-Бровари» виконавчим комітетом Броварської міської ради зазначається, що такі посвідчення видавались тимчасово у зв’язку з перетином блокпостів.
Про кількість таких посвідчень в документі не зазначається. Конкретну і чітку відповідь стосовно кількості посвідчень волонтера ми не отримали і від голови районної ради Гришка С.М., хоча при районній раді було створено Громадський комітет по наданню допомоги військовослужбовцям Збройних сил України, яким і видавались відповідні посвідчення, що стали підтвердженням волонтерської діяльності для претендентів на земельну ділянку.
Проте у відповіді райради зазначається, що «волонтерська допомога – роботи та послуги, що безоплатно виконуються і надаються волонтерами. Волонтерська діяльність є формою благодійної діяльності. Волонтерська діяльність ґрунтується на принципах законності, гуманності, рівності, добровільності, безоплатності, неприбутковості».
Журналісти видання «Трибуна-Бровари» поцікавились думкою деяких волонтерів, які писали клопотання на розробку проекту землеустрою під будівництво індивідуальних гаражів…
Наталія Кривобок – волонтер, керівник редакції Броварського радіомовлення, журналіст, яка брала участь у підготовці «Незапланованого розділу» про діяльність волонтерів у місті до науково-популярного видання «Бровари на межі тисячоліть», помічник депутата Броварської міської ради Володимира Білоконя, повідомила, що не збирається коментувати проект рішення: «Я вам чесно скажу, я не хочу коментувати цю тему». На питання, чи потрібно взагалі прирівнювати в правах учасників бойових дій та волонтерів пані Наталія зазначила: «Це ж виноситься на розсуд (вочевидь, мається на законодавчому всеукраїнському рівні – прим. Т. Б.). Як буде прийняте рішення – так і буде».
Віталій Корнет – волонтер, працює заступником начальника відділу архітектурно-будівельного контролю, на питання стосовно того, що може виникнути ситуація, коли волонтери отримають землю в першу чергу, а УБД може не вистачити, зазначив: «Я не готовий нічого сказати, оскільки не володію ситуацією досконально. Я буду вивчати це питання, і тоді можемо поспілкуватись». Стосовно відсутності всеукраїнської практики виділення землі волонтерам і чи потрібно урівнювати в правах УБД та волонтерів, Віталій Васильович зазначив: «Кожен громадянин має право на отримання земельних ділянок. Волонтери – це волонтери, а хлопці атовці – це хлопці атовці, це різні категорії».
Сергій Юрченко – волонтер, керівник фонду «Єдина країна – щаслива родина» у своєму коментарі був небагатослівним: «До побачення, Комаровський» (журналіст видання – прим. Т.Б.), далі спілкуватись з кореспондентом відмовився.
Окрім броварських волонтерів нам вдалось зв’язатись з іншими учасниками волонтерського руху в Україні і задати їм аналогічні запитання…
Голова Ф.О.Н.Д. (Фонд оперативної національної допомоги) – Макарова Діана Костянтинівна – активіст, волонтер, нагороджена Орденом княгині Ольги III ступеня, відповіла на запитання кореспондента «Трибуна-Бровари» наступне:
Журналіст: — Діана Констянтинівна, чи є така практика в Україні і як ви ставитесь до того, що волонтери потрапляють у списки на отримання земельних ділянок разом з учасниками АТО?
–Я ставлюсь до цього вкрай негативно. Нещодавно країною пройшов скандал, коли намагались ратифікувати закон про отримання волонтерами статусу УБД. Більшість волонтерів вкрай негативно зреагувала на це, була навіть петиція про те, щоб такий законопроект не розглядався взагалі. Волонтери декларують таку думку: «Ми не учасники бойових дій, крім волонтерів-медиків та волонтерів-аеророзвідників, які безпосередньо працюють в зоні АТО дуже щільно з військами. Ми не можемо претендувати на ті «бонуси», які дає держава в якості компенсації за ризик бійців на війні». Я сподіваюсь, що ви у себе в місті розберетесь з ситуацією, бо зараз дуже багато різних волонтерів: громадські організації, фонди, які подаються і на отримання ґрандів чи претендують на державні кошти. Тобто справжніх волонтерів багато, але, мабуть, і кількість «липових» зростає. Тому з цим потрібно дуже уважно «працювати» і я хочу, щоб ви висвітлювали такі теми, бо це дуже погана практика, що чекає на нас, найближчим часом. Ми знаємо, що буде багато «липових» УБД та волонтерів, які намагатимуться отримати ці самі «бонуси» в той час, коли війна ще не закінчена і навіть немає натяку на її завершення. Цей прецедент потрібно розбирати дуже пильно, оскільки дійсно вільних земель, які можна роздати УБД дуже мало. Цю тему потрібно розглядати якомога публічніше, не лише на рівні броварських ЗМІ.
Журналіст: — У Броварах ця тема вже посіяла «смуту» серед волонтерів та громадськості, оскільки більшість людей допомагала армії за покликом серця…
— Святих людей немає…Частина волонтерів робила все те, що вони робили з 14-го року і від душі, і серця, і, можливо, з закидом на майбутнє, але народ України вірить волонтерству. Оцю дорогоцінність, оцю людську довіру нам треба зберегти! І тому я просто вас прошу винести ці прізвища, імена чи організації на публічний розгляд. Волонтери України знають хто де був, працював, допомагав, тому ми і між собою можемо з’ясувати всі моменти, можливо, навіть ще швидше, ніж ви думаєте. Я б ще порадила звернутись за коментарем до об’єднання організацій фронтовиків.
Тарас Степура – волонтер, ГО «Сприяння збройним силам України «Булат»:
— Вже піднімалось питання про те, щоб прирівняти волонтерів до УБД. Моя думка така, що це робити не слід, це неправильно. Навіть попри те, що волонтери «першої лінії» бували на передовій, працювали і навіть воювали. Але навіть з огляду на волонтерський військовий досвід, все рівно прирівнювати в правах тих бійців, що були в окопах і волонтерів, що воювали «епізодично», не потрібно. Волонтер – це окрема каста, люди, які самостійно вирішили допомагати, безкоштовно. Хоча, звичайно, ми знаємо багато випадків, коли волонтери отримують зарплату, чи роблять на цьому свій бізнес, але називаються волонтерами. Насправді ж волонтерство – це така діяльність, яка не передбачає отримання якихось преференцій чи зиску. В принципі кожен громадянин може подати документи на отримання земельної ділянки, але не в контексті учасника бойових дій. Бо законодавчо, волонтер не є УБД. Тому на розгляд сесії волонтери можуть подаватись на загальних підставах, як звичайні громадяни, а сесія міської, районної чи селищної ради має вирішити це питання. Так само вважаю, що не потрібно прирівнювати у правах учасників добровольчого руху та Збройних сил України. На місцевому рівні, як зробили деякі регіони, можна вирішувати певні питання, а виносити це на державний рівень і прирівнювати в пільгах – недоцільно. Волонтери і добровольці – це люди, у яких інша мотивація і психологія, тому в принципі статус УБД і всі ці пільги для них, може, й неважливі. В броварській ситуації, якщо дійсно поки не вистачає землі для задоволення потреб УБД, волонтери мають подаватись як звичайні громадяни без прив’язки до учасників АТО на розгляд депутатів. Тому в першу чергу мають отримати землю учасники бойових дій.
Роман Синіцин – активіст і волонтер. Один із засновників волонтерського об’єднання «Народний тил», член комісії по атестації співробітників міліції Києва та області.
–Чесно кажучи, я про таку практику не чув. Були випадки, коли волонтери намагались оформити посвідчення УБД, а потім вже реалізовувати своє право на першочергове отримання землі, але так просто, щоб отримати землю на рівні з УБД, бо «я – волонтер» – для мене це нонсенс. Це вже питання до кожної людини окремо: хтось займається волонтерством від душі і тому, що «так треба», а хтось робить це, бо світять якісь «плюшки» у вигляді землі чи якихось пільг.
Руслан Руденко – голова правління Всеукраїнського об’єднання учасників АТО «Українці разом»
– Волонтери не є учасниками бойових дій, хоча вони багато допомагали. Але треба все-таки розділяти поняття: є учасник війни, а є волонтер. Першочергово мають бути забезпечені учасники бойових дій. Що стосується волонтерів, то волонтери є різні, не хочу нічого сказати про ваших місцевих волонтерів. Проте стосовно претендентів мають бути відкриті списки, має бути оцінка громадськості м. Броварів і Броварського району. У більшості ті герої, які заслуговують на вдячність, ніколи не будуть просити для себе щось. Можливо, органи місцевого самоврядування мають підтримувати волонтерів, але не для піару. Повторюсь, я не знаю випадки по Україні, коли в першу чергу землю отримують волонтери. Подібна ситуація створить прецедент і набуде розголосу , коли одним дали, а іншим – ні, бо достойних більше, ніж землі. Більше того, ми (організація «Українці разом») багато людей відслідковуємо по пільгам УБД і відмовляєм у наданні допомоги від нашої організації , оскільки є певна категорія (як судді, прокурори), які заїхали в зону АТО у службових справах, але фактично у захисті суверенітету та територіальної цілісності участі не брали. Проте на рівні держави пільгами в однаковій мірі користуються всі УБД, що мають відповідне документальне підтвердження. Тому все має бути прозоро і чесно і по відношенню до УБД, і по відношенню до громади.
Віталій Дейнега – засновник волонтерської ініціативи та голова правління фонду «Повернись живим»:
Чи знає хтось, скільки броварців та жителів району везли гуманітарні вантажі на Схід України?
Чи може хтось напевне сказати, що давши по сотці першим у списках достойних, ми в достатній мірі винагородим волонтерів за їх діяльність?
Мабуть, що ні, оскільки ступінь ризику чи громадянської свідомості оцінити фізичними речами неможливо. І жодне депутатське голосування цього не змінить. Тільки людська пам’ять та повага може бути винагородою за сміливість для тих, хто робить добро безкорисно.
