Парламентська комісія по Радіопередавальному центру: є багато питань до прокуратури та судів

У Броварах відбулося виїзне засідання Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради України з питань приватизації, ініційоване заступником Голови комісії Павлом Різаненком, стосовно стану справ щодо повернення нерухомого майна Радіопередавального центру до державної власності.

У засіданні контрольної комісії окрім ініціатора взяли участь депутати Ігор Лапін від «Народного фронту» (перший заступник голови Комісії), Костянтин Усов (секретар Комісії) від БПП «Солідарність», Ігор Луценко з «Батьківщини» та позафракційний Олександр Дубінін,а також директор Радіопередавального Центру Олексій Скочко, представники прокуратури, Національної поліції, Держгеокадастру, Держспецзв’язку, Мінюсту, ФДМУ Держсільгоспінспекції та Броварської міської ради.

Екскурс в історію

Державне підприємство «Радіопередавальний центр» знаходиться в переліку таких, що не підлягає приватизації.

Свого часу підприємство було задіяне у виконанні мобілізаційнтго завдання на випадок війни, надзвичайної ситуації чи іншої халепи. Зокрема, у розпорядженні центру знаходився передавач РВ-87 “Борей” — єдиний довгохвильовий радіопередавач, який був в Україні, на частоті 207, з радіусом покриття майже у 600 кілометрів, єдиний у центрі, який міг покрити всю країну.

За останні 24 роки підприємство, яке існувало за рахунок держзамовлення від Національного телерадіо і стало частиною Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення (РРТ), отримувало державні замовлення на розповсюдження радіосигналу. Але поступово вони скорочувалися, а, відповідно, і фінансування.

У 2004 році між підприємством та податковою інспекцією виник спір щодо сплати податку на землю. Треба визнати, що держава (на той момент) затверджувала кошторис з однією ставкою податку на землю, а у середині року ставка податку збільшилася, а додаткове фінансування на підприємство не виділялося. Таким чином у 2004 році у підприємства перед державою виник борг.

В результаті спору даного підприємства з податковою інспекцією була ініційована справа про банкрутство. Але, оскільки підприємство не підлягало приватизації, то згідно специфіки положень закону про банкрутство, його неможливо було ліквідувати. Єдина операція, яка у справі про банкрутство могла бути вчинена — це укладення мирової угоди між підприємством та податковою.

Арбітражний керуючий, який був призначений з 2004 року, рішенням судді Окружного адміністративного суду міста Києва В.Амельохін, окрім зміни цільового призначення землі зменшив податковий борг мільйонів на 4-5, відчужив і чимало майна. Але й дій на укладення мирової угоди з податковою — теж не застосовував.

Підприємство продовжувало існувати і отримувало державне замовлення, стан, хоч і погіршувався, але воно зберігало свої виробничі потужності, і ще у 2012 році передавало сигнал.

У 2012 році ухвалою Господарського суду міста Києва було замінено арбітражного керуючого. Ним став Сергій Буличов. З цього моменту почалися «цікаві речі».

 У користуванні підприємства знаходилося 115 га землі, з яких 94, 67 га начебто сільськогосподарських. Окремою ухвалою суд зобов’язав Держземагенство внести відомості, що у Радіопередавального центру є землі сільськогосподарського призначення, а не промислового. Зазначені висновки суддя Окружного адміністративного суду міста Києва В. Амельохін, за словами Різаненка, зробив на підставі копій взагалі ніким не завірених документів, а самі документи підтверджують право користування тільки на 38 га.

Це рішення суду не було оскаржене ні податковою інспекцією, ні Держземагенством, які були третіми сторонами у цій справі.

Одразу після того, як було внесено відомості про те, що ці землі є сільськогосподарськими, арбітражний керуючий оформив нотаріально завірену відмову від права користування земельною ділянкою у 94,6 га, нехтуючи тим, що на цій земельній ділянці знаходилися антенні поля, вишки, вежі по 262 метри, насосна станція, технологічні приміщення тощо (до речі, відмовився у порушення закону, тому що погодження органами управління у нього не було, і при цьому він зазначав, що на цій ділянці нічого не знаходиться, хоча залишалося усе технологічне обладнання).

Формально ця земельна ділянка була зарахована в розпорядження ДержземагенстваСтаніславом Губіним — заступником голови Держземагенства в Київській області. А вже буквально через тиждень поступили заяви від 48 громадян з проханням надати в безоплатну приватизацію по 2 га. землі (один наділ трішки менше, що вкупі склали 94 га).

Буквально за декілька тижнів (рекордні строки) були надані дозволи на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у безоплатну власність. А ще за два тижні проекти землеустрою уже були готові та затверджені всупереч генеральному плану, який передбачає ці територі під розміщення перспективної житлової забудови, і за декілька тижнів були роздані цим 48 особам.

Далі ці 48 осіб продали свої земельні ділянки трьом особам, які ці земельні ділянки об’єднали в п’ять і передали до уставного капіталу ТОВ «Інтерпрофіт», яке стало набувачем нерухомого майна.

Далі ТОВ «Інтерпрофіт» звернулося до міської ради за зміною цільового призначення землі — із сільськогосподарського призначення на промислову (такими вони були на початку цієї оборудки).

Міська рада змінила цільове призначення землі і за чотири місяці (з травня по 1 жовтня 2013 року) земля, яка була в державній власності (землі промисловості зв’язку) опинилася в приватній власності ТОВ «Інтерпрофіт» без оплати. По суті, сталося викрадення державної власності.

Територією РПЦ та дорогою «Інтерпрофіту»

Площа Радіопередавального центру по вулиці Олега Оникієнка займала 140 га землі і близько 40 га по вулиці Київська.

Під час огляду нерухомого майна комісією нинішній директор РПЦ Олексій Скочко розповів про те, що територія центру викликала дуже великий інтерес у забудовників, і, ймовірно, тому, за його словами, сюди була призначена людина, завданням якої було ліквідувати обладнання з метою вивільнення земельної ділянки і отримати їх для приватних підприємців.

Протягом лише одного року у 2013-му Буличов домігся згоди органу управління на списання всіх без винятку потужностей підприємства — радіопередавачів, унікальної вежі висотою 260 метрів, на якій були розташовані антени, що забезпечували передавання сигналу. Однак при цьому, як розповів Скочко, Буличову навіть не вручено підозру. Є кримінальна справа, яка була порушена в 2014 році по ст. 191 КК України за розтрату майна.

Під час екскурсії кореспонденту видання «Трибуна-Бровари» вдалося поспілкуватися із колишнім працівником Радіопередавального центру Закриничним Дмитром Мефодійовичем, який працював тут старшим електромеханіком.

У парламентської комісії виникли питання до Генпрокуратури

Під час засідання комісії, яке проходило у малій залі Броварської райдержадміністрації, її члени особливу увагу приділили питанням до представників силових структур, зокрема Генеральної прокуратури.

Як розповів представник ГПУ, начальник відділу організації представництва в регіонах управління представництва інтересів громадян або держави в суді Олексій Мельник, його відомство брало участь у розгляді справи про визнання недійсними 48-ми наказів про передачу земель у приватну власність.

Верховний суд, за словами Мельника, направив справу на новий розгляд у зв’язку з порушенням правил підсудності і в подальшому провадження було закрите.

Прокуратура Київської області вживала заходів щодо оскарження судових рішень, які стали підставою реєстрації цієї земельної ділянки як земель сільськогосподарського призначення.

Однак, як виявилося, з 2011 року прокуратура обмежена в термінах. Мовляв, Верховна Рада ухвалила зміни в процесуальному кодексі, відповідно до яких встановлено річний граничний термін для прокуратури на оскарження судових рішень. А тому обидва рішення 2013 року, які фактично встановлюють призначення цієї земельної ділянки як землі сільськогосподарського призначення, вже оскаржити неможливо.

На цьому моменті народний депутат України Павло Різаненко акцентував увагу, поставивши пряме запитання: «Хто відповідальний в прокуратурі за цей напрямок і чия бездіяльність призвела до неоскарження рішення через пропущення термінів позивної давності? Чи працюють ще ці люди? Нам потрібні прізвища і чи працюють ці люди в органах прокуратури?».

Виявилося, що у прокуратурі досі працюють правоохоронці, зокрема прокурор Невзоров.

Також представники ж прокуратури розповіли, що відкрите провадження проти заступника голови Держземагенства Станіслава Губіна, а справа знаходиться в Апеляційному суді Київської області. Спочатку був запобіжний захід щодо пана Губіна — домашній арешт, але коли було звернення щодо продовження терміну заходу, Шевченківський районний суд міста Києва у ньому відмовив. Зараз до пана Станіслава застосований захід — особисте зобов’язання.

Також Павло Різаненко висловив переконання про те, що суддя Окружного адміністративного суду міста Києва В.Амельохін рішенням від 16.05.2013 року ухвалив завідомо неправосудне рішення про зміну цільового призначення 94 га землі промислового значення на сільськогосподарські. Суддя не мав належних доказів, які б підтверджували висновки суду, а саме встановив, що земельна ділянка площею 115 га по вул. Оникієнка, 6, знаходиться в постійному користуванні ДП «Радіопередавальний центр». Зазначені висновки суддя зробив на підставі копій взагалі ніким не завірених документів, а самі документи підтверджують право користування тільки на 38 га. Фактично, за словами Різаненка, призначення землі відбулося, базуючись на документах, яких не існувало. Прокуратура ж рішення не оскаржувала і пропустила термін позовної давності.

Народний депутат нагадав, що три роки — термін на подачу цивільного віндикаційного позову збігають через два місяці. «Має бути звернення від комісії до Генпрокуратури з вимогами подати віндикаційний позов, щоб знову не почули через певний час, що ми знову пропустили терміни», — сказав Різаненко. Щодо судді Амельохіна, то Різаненко наполіг на тому, щоб комісія внесла у протокол рішення — звернутися до правоохоронних органів щодо судді Амельохіна, який виніс неправомірне рішення.

Далі буде…