11 листопада у Броварах відбулася перша конференція надихаючих ідей L.E.D. Bro. П’ятеро дивовижних містян і містянок протягом двох годин ділилися з присутніми секретами успіху й вмотивованості в особистому і громадському житті. Для тих, хто все пропустив…
L.E.D. — light, encouragment, direction, — так організатори проекту розшифровують його назву. З англійської це, відповідно, — світло, заохочення і спрямування. Метою ініціативи, за словами її засновника й місцевого активіста Олександра Плахова, було зібрати талановитих броварчан, аби вони поділилися з іншими світлом своїх ідей. “Я помітив, що якщо в тебе є світло, ти не будеш ховати його під стіл чи ще кудись, а, навпаки, намагатимешся поставити на видному місці. Так має бути з ідеями. Якщо в тебе є таке світло, не тримай його в собі, ділися з іншими”, — такими словами Олександр Плахов і почав вечір L.E.D Bro., вечір світлих голів зі світлими ідеями.
Формат конференції організатори запозичили у відомого на весь світ проекту TED Talks. П’ятеро спікерів і спікерок протягом 20-ти хвилин ділилися з публікою порадами корисного й успішного життя. “Трибуна-Бровари” ділиться найважливішими з них, якщо ви раптом щось пропустили.
АНДРІЙ САУК (двірник-правозахисник, реформатор-велосипедист, експерт із питань екології та енергоефективності): “Як я став двірником”
Переїхавши до Броварів дев’ять років тому, Андрій Саук уперше задумався над тим, аби розпочати власну боротьбу зі сміттям. Спершу він узявся прибирати територію навколо власного будинку, пізніше вирішив монетизувати це хобі і влаштувався двірником у ЖЕК. За його підрахунками, прибирання п’яти-семи будинків давало таку саму платню, як і на престижній посаді в банку, однак тут він проводив би день на свіжому повітрі і в постійному русі.
Саме боротьба зі сміттям біля власного дому задала тон Андрієвому шляху як активіста й навчила його багатьом речам для успішного організаторства.
- “Не намагайтеся боротися з людьми, домовляйтеся з ними”
- “Пам’ятайте, що люди вигорають, шукайте інші ресурси”
- “Шукайте довіри”
На думку спікера, люди звикли в усьому шукати підступ, тому треба боротися за їхню довіру. “Якщо є довіра, знайдуться і ті, хто готові разом із вами щось змінювати”, — наголошує Андрій Саук.
- “Убий в собі раба”
- “Ми — співвласники цієї держави”
ОЛЕКСАНДРА ДУДАР (маркетинг-директорка, проектна менеджерка в будівництві, співзасновниця соціального IT-проекту BroBots (https://www.facebook.com/brobots.hub/)): “Навіщо ти робиш ЦЕ?”
Своєю промовою Олександра Дудар вирішила дати відповідь на запитання: “Що змушує людей займатися неприбутковими проектами”. Коли все нібито добре — є сім’я, робота, дім, машина — людина раптом втрачає свої мотивацію й запал. Такі “точки” на графіку життя Олександра називає “заломами”. “У цей критичний момент навіть обставини навколо вас складатимуться так, що довго ви на “заломі” затриматися не зможете. Ви або виростите, або прогнетеся”, — застерігає спікерка. Аби уникнути останнього, у такий період Олександра радить:
- Позбутися всього, що тягне донизу. Це можуть бути люди, страхи чи попередній досвід. На думку спікерки, усі обставини на “заломі” самі дадуть вам можливості, варто лише позбутися того, що заважає їм достукатися до вас.
- Забажайте самі. Ані люди, які щиро готові допомогти, ані найдоступніші ресурси не ввійдуть до вашого життя, доки ви самі цього не захочете, доки не повірите.
- Скажіть “ні” жалощам. “Не дозволяйте комусь жаліти себе і не жалійте інших, інакше — нічого не вийде“, — радить спікерка.
- Не забувайте, що завжди можливо почати заново. Ніхто не каже, що з нульововї точки “життєвого графіку” неможливо піднятися, просто доведеться почати заново.
МАКСИМ ПОЛЬЩА (“той, хто біжить по лісу”, марафонець-любитель, організатор руху “Біг в Броварах“): “Операція “Мотивація”, або як змусити себе побігти!”
Повернувшись із чергової “all-inclusive” відпустки з дружиною, Максим Польща побачив на вагах страшні цифри й вирішив узятися за власне тіло. Починаючи з кількох кіл на броварському стадіоні, відновив свої тренування до 15 кілометрів. Зрештою, біг став невід’ємною частиною його життя. Спікер зайнявся біговим туризмом, взяв участь у не одному любительському марафоні й навіть заснував клуб бігунів у Броварах. Своєю промовою Максим мотивує тих, хто ще не став на свою бігову доріжку.
ЯК БІГАТИ ПРАВИЛЬНО?
- Максим переконаний: біг доступний кожному, хто не має відповідних медичних протипоказань. Вам необхідні лише зручний одяг і кросівки. Аби правильно підібрати останні, Максим радить звернутися по допомогу в спортивному магазині.
- Не починайте бігати відразу швидко. Для новеньких важливі пульс і час тренування. Максим зазначає: важливо, аби пульс не перевищував 120 ударів на хвилину. Почніть з 15-ти хвилин без перерви щовечора, підніміть планку до півгодини і так далі.
- Дихайте ротом. Виявляється, єдиного правильного способу дихати під час пробіжок не існує. Максим розповідає, що головне, аби вам вистачало повітря. Краще, за його словами, дихати ротом. Можна орієнтуватися й за іншим: дихайте так, аби вистачало повітря розмовляти під час тренування.
- Не варто слухати музику. Із власного досвіду Максим переконався, що музика може збивати з ритму, а також заважатиме почути звуки машин чи собак, що може бути небезпечно. Спікер радить займатися з друзями, слухати аудіокниги чи вивчати іноземні мови під час тренувань.
- Ставте цілі. Як зазначає Максим Польща, без постійної мотивації біг дуже швидко видасться нудною і марудною справою. Тому ставте собі цілі й досягайте їх.
ОЛЕНА ТА ХРИСТЯ ДАНКО (сімейний і творчий дует із різницею у 21 рік. Олена — шеф-редакторка студійних програм Нового каналу. Журналістка за освітою, мама за покликанням. Христя – учениця шостого класу, блогерка, ведуча дитячого розважального проекту. Донька за статусом, вільна художниця за покликанням): “Мініатюра «Не мамкай» або як вижити з дитиною мамою?”
Олена й Христя — зразок сімейного тандему, де попри суворі рамки й абсолютну несхожіть панують любов і повага одна до одної. Під час конференції спікерки поділилися секретами щасливого родинного життя, їх у дівчат шість:
1. НІХТО НІКОМУ НЕ НАЛЕЖИТЬ, НІХТО НІКОМУ НІЧОГО НЕ ПОВИНЕН
2. НЕ РЕАЛІЗОВУЙТЕ СЕБЕ ЧЕРЕЗ СВОЇХ ДІТЕЙ
3. ПЕРЕСТАНЬТЕ ПОРІВНЮВАТИ ВЛАСНУ ДИТИНУ З ІНШИМИ
“Мені здається, що порівнювання своєї дитини з іншими треба внести до списку смертних гріхів”, — напівжартома розповідає Олена Данко. На її думку, такий тиск із боку батьків лише демотивує дитину: “Не буває посередніх дітей. Є батьки, котрі читали їм мало книжок і мало їх хвалили”.
4. РОСТІТЬ ІЗ ВАШОЮ ДИТИНОЮ
Олена й Христя переконані: батькам і дітям має бути цікаво разом. Для цього вони намагаються постійно цікавитися життям одна одної.
5. СУВОРІ РАМКИ, УСЕРЕДИНІ ЯКИХ ПОВНА СВОБОДА
Олена реально оцінює можливості Христі в навчанні й справах по дому. Відповідно до цього жінка розробила певні критерії й вимоги до доньки. Досягати поставлених мамою цілей дівчинка має сама. Таким чином Христя вчиться планувати свій час і правильно користуватися ресурсами.
6. “ВИТИКНІТЬ” ЗІ СВОЇХ ТЕЛЕФОНІВ
Авторське право на це правило належить Христі. Олена, як і багато з нас, почала все більше часу проводити перед екраном телефону, нехтуючи реальним спілкуванням із родиною. Саме тому донька ввела це правило в їхнє життя. Як запевняють обидві: “Мама тепер дуже старається, адже немає нічого важливішого за спілкування з близькими людьми”.
АНДРІЙ ВАСИЛЕНКО (батько чотирьох дітей, який дуже цінує сімейні стосунки, 14 років очолює український офіс компанії Zeelandia): “Хто тут крайній? Або чому я не живу в Голландії”
Приклад Андрія Василенка можна сміливо вважати таким, що руйнує всі стереотипи про мешканців сумнозвісної Троєщини.
Одну з ключових ролей у житті Андрія відіграла… “лавочка”! Біля неї збиралися сусіди, аби обмінятися останніми новинами, обговорити наболіле і… потренуватися для сутичок “район на район” (популярної “забавки” 90-х років на Троєщині). Саме через останнє лавка постійно була зламана. Мама Андрія своєрідно просила сина полагодити її. “Мама показово брала дошки і нібито сама йшла лагодити ту лавку. Звісно, я не міг дозволити їй цього робити й брався за “ремонт” сам”, — пригадує спікер. Так Андрій зрозумів дуже важливу річ: людина має робити дещо більше, аніж жити заради себе. Цього принципу чоловік дотримується й по сьогодні. Із ініціативи Андрія частку прибутку Zeelandia витрачає на соціальні проекти. Разом із дружиною він планує запустити у Броварах підприємство, що надасть робочі місця людям із синдромом Дауна (син подружжя також має цю аномалію). “Прийшовши до Бога, я хочу почути: “Добре, вільний раб”, хочу, аби Він сказав мені, що я справдив усі Його сподівання. Якщо ви досягнете своєї мети за життя, вас може спіткати розчарування, а з метою більшою за життя цього розчарування не буде”.
Дивовижних людей зібрав проект L.E.D. Bro. Вони надихають, показують приклад і мотивують рухатися далі. Редакція “Трибуни-Бровари” щиро чекає на наступні зустрічі у рамках проекту.
Авторка світлин — Катерина Мамайсур-Негода