Відомий юрист і соціальний подвижник розповідає про те, наскільки реально змінити на краще довколишнє життя у рідному місті й державі.
— Олеже Валерійовичу, майже всі міста України не пристосовані до життя у них людей із обмеженими можливостями. Чим вирізняються Бровари?
— Вирізняються, причому в кращий бік. У нас справді позитивніша ситуація, ніж загалом у державі. Вже кілька років у місті діє ухвалена програма. До всіх важливих установ є заїзди, прилаштовані до потреб людей із особливими потребами: маю на увазі міськраду, суди, приміщення прокуратури, аптеки, нотаріальні контори, установи громадського харчування, розважальні центри. Свого часу, здавалося, вирішили питання зі світлофорами, та з подачі міського голови проблема знову з’явилася: ми встигли обладнати світлофори попереджувальними звуковими сигналами, проте Ігор Сапожко наказав зняти їх, обіцяючи замінити сучаснішими. Крім того, у Броварах діє один із найсучасніших у державі реабілітаційних центрів, а сьогодні працюємо над тим, аби понизити 55 бордюрних підвищень на вулицях — останні з тих, які залишилися.
— Чи правда, що ви перші почали ставити у Броварах пандуси і що вам при цьому заважали?
— Правда — і те, і те. Траплялися різні часи… Колись (я ще тоді не був депутатом) заввідділом соціального захисту населення на мій запит відповіла: «Навіщо тут пандуси — який інвалід заїжджатиме в наше приміщення?» Довкола багато нерозуміння — було і є. Якось мала місце така ситуація у ТРЦ «Термінал»: я довго просив їх обладнати стоянку зручностями для людей із обмеженими можливостями, вони не реагували, тоді я заїхав туди своїм джипом і попередив, доки нічого не зроблять, не заберу автомобіль. Після цього питання вирішилося за три дні… Сьогодні ТРЦ «Термінал» — один з найзручніших закладів міста.
— Вас знають як активного поборника спорту. Який у цьому плані загальний стан справ у Броварах? І відомо, що ваш улюблений вид спорту — плавання. За наявними даними, у місті ситуація з ним плачевна… Скільки маємо басейнів і скільки з них функціонують?
— Насправді все не так погано, як вам здається. Так, непроста ситуація зі спорудами, які перебувають на державному балансі, проте мені це складно коментувати. З другого боку, ми самі зробили басейн, забравши його в колишнього масажиста Миколи Азарова. А там — усі зручності: підйомники, пандуси… Більше того: Бровари — одне з найкомфортніших міст України для людей із особливими потребами — не дивно, що у нас мешкає так багато спортсменів-паралімпійців, які захищають честь держави на міжнародних змаганнях, у т.ч. Олімпіадах. Одразу можу згадати Василя Закревського, який нещодавно виграв чемпіонат світу з триатлону.
— В який бік плануєте подальше зростання?
— Повторюю: вже сьогодні маємо чим пишатися. Зокрема єдиною на країну олімпійською базою для плавання. Причому колись ситуація була ще краща: за часів Союзу Бровари займали перше місце в країні за кількістю доріжок на душу населення! Сьогодні ж у басейні «Купава» спорудили вісім доріжку на 50 метрів — якщо добудуємо розминочну ванну,зможемо приймати чемпіонати Європи.
— У вас популярна в місті нотаріальна контора. Її призначення загальне чи спрямоване переважно на людей із обмеженими можливостями?
— Звісно загальне! За минулий рік ми посіли перше місце в області за кількістю нотаріальних дій! Іншими словами — наша контора є найбільш затребуваною на Київщині. Причому завважте: у штаті працює дівчина без руки, але це не впливає на її роботу.
— До не зовсім приємного — до політики…
— Чому неприємного? Якщо все робити по совісті, кожна справа стане приємною! Я ж перший в історії облради Київщини депутат-мажоритарник на візку!
— Чи може наше місто найближчим часом розраховувати на якісь нові проекти, зокрема на ті, що здійснюватимуться через спільне фінансування обласної або державної влади?
— Так! На 2017-й ми «вибили» для Броварів 70 мільйонів гривень на будівництво шкіл. Цього року знайшли 25 мільйонів на різні корисні справи — боротьбу з підтопленнями, на розчищення річок і каналізацій тощо.
— Маю дані, що минулого тижня ви мали зустріч із Львом Парцхаладзе. Начебто, одна з тем розмови стосувалася непрозорих тендерів на будівництво у Броварах двох шкіл.
— Це правда — згадана зустріч відбулась у п’ятницю 9 вересня. Всі згадані тендери скасовані. Нам дали рівно місяць для підготовки нових, чесних проектів — мусимо встигнути.
— Чотири роки тому в інтерв’ю для одного з телеканалів Ви сказали, що маєте мрію — стати в нагоді Батьківщині…
— Рухаюся цим напрямом. Не хочу розкидуватися планами — як відомо, «Хочеш розсмішити Бога — розповіж Йому про свої плани». Хоча наміри маю амбітні.
— На сайті «Чиновницький Wiki», який спеціалізується на зборі компромату про політиків усіх рівнів, про вас написано: «Даний чиновник не був помічений та немає офіційних підтверджень у корупції, а також не зловживає посадовим становищем для покращення свого майнового чи будь якого іншого стану»…
— Знаю й умію чесно заробляти гроші, після чого також чесно платити податки, причому великі податки. Вірю тільки в себе й не збираюся змінювати принципи.
Спілкувався Станіслав ДИКИЙ.
Замість P.S. В одному з наступних матеріалів на сайті «Трибуна-Бровари» читайте розповідь про реабілітаційний центр «Прагнення», керівником якого є Олег Іваненко.
