Ангеліна Козлова
Редакція сайту може не поділяти погляди авторів та не несе відповідальності за інформацію, опубліковану в розділі «Блоги». Відповідальність за зміст, достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори текстів, розміщених у розділі «Блоги».
За останні роки про саму інвестраду міста та її рішення не писав хіба що ледачий. Її рішення викликають різні емоції: від здивування нахабністю до обурення та розчарування, але на цей раз учергове вдалося «пробити дно». З’ясувалося, що в орган, чия легітимність викликає сумніви навіть у депутатів та чия робота залишається вкрай непрозорою, неможливо у законний спосіб потрапити навіть депутатам міської ради.
Інвестрада: місія не здійснена
Нагадую, що такий орган, як інвестиційна рада міста, створено в далекому 2006 році (тобто, в році, коли нині діючий міський голова став у Броварах владою). З того часу рішеннями виконкому змінювався персональний склад інвестиційної ради, але незмінним залишилося те, що більшість голосів у ній мають чиновники – 14 осіб проти 5-ох депутатів. Із 5-ох депутатів два – Євген Гредунов та Леонід Черепейник – відмовилися відвідувати інвестраду через «особливості» її роботи. Відносно регулярно на засіданнях присутні лише Вадим Андрієвський, Юрій Чередник та Максим Семенов (який також уже не лише депутат, а частина виконавчої влади міста як керівник КП «МФК «Бровари»). Тобто всі рішення приймаються де-факто чиновниками – підлеглими міського голови. Ситуацію могло дещо виправити присутність ЗМІ. Але і тут не судилося.
Важливою особливістю інвестради є те, що про її роботу немає жодної згадки на сайті міської ради або інших інформресурсах: ніде і ніколи не повідомляються дата та час засідання, також немає відео із засідання. Протокол засідання не оприлюднюється, а отримати його можна лише за інформаційним запитом. Та і там не буде аргументів, тим більше – цифр, лише рішення по кожному заявнику.
Будучи активісткою, а потім журналісткою, я особисто намагалася потрапити на засідання інвестради, використовуючи і формальні, і неформальні можливості. «Трибуна-Бровари» надсилала листа з проханням запрошувати журналістів на засідання. З аналогічним проханням ми неформально зверталися і до чиновників, і до депутатів, але потрапляти вдавалося іноді, і то – випадково. Та що казати про журналістів, якщо найчастіше самих депутатів повідомляють про засідання за пів години до події. І це при тому, що заявники мають змогу приїхати з м. Києва, тобто, повідомлені належним чином та заздалегідь.
Одразу скажу, що для усіх, хто був присутній на інвестраді хоча б 2-3 рази, не є секретом «місія» цього органу. Предметні дискусії відбуваються рідко, а практично єдина мета події – зробити формальний «одобрямс» тим домовленостям, що відбулися в кабінеті міського голови. Це настільки явно, що не викликає ані найменшого сумніву: за поведінкою чиновників зрозуміло, з КИМ та ПРО ЩО домовлено, і потрібно лише «підняти руки» для формального схвалення цієї домовленості. Власне, головна мета – «відвести удар» від репутації членів виконкому, які потім усе це легітимізують своїм рішенням, але з обов’язковим посиланням на «рішення інвестради». Таким чином, рішення, прийняті в непрозорий спосіб однією особою, «відбілюються» дотриманням «процедурного ритуалу».
Усе, що пов’язано із сплатою пайових внесків, є відвертим полем для корупції та «міцної небезкорисливої дружби» між владою та забудовниками – і не лише в Броварах. Саме цим керувалася ВРУ, коли своїм рішенням переглянула і відсотки пайової участі і форму розрахунку.
З 2020 року відсоток пайової участі суттєво зменшується (але сплачувати його можна лише «живими грошима»), з 2021 року пайова участь скасовується взагалі. Отже, і вплив інвестиційної ради також зменшується. Правда, в її компетенції залишається надання дозволів на встановлення рекламних носіїв. Там також «зради» вистачає.
Є бажання попрацювати? Приходьте …учора
Звісно, що участь у роботі інвестради та навіть спостереження за її роботою дуже розчаровує, в той же час отримуєш багато інформації про зв’язки забудовників, бізнесу, окремих громадян із діючою владою. Тому, ставши депутаткою, я подала заяву на включення мене до інвестради з наміром не лише спостерігати, але й реально працювати. На своє звернення отримала стандартну відповідь: у склад інвестради ми зарахуємо Вас тоді, КОЛИ порахуємо доцільним змінити її склад. А поки що можете приходи і так – засідання відкриті.
Так, засідання відкриті, тільки ви про них ніколи не дізнаєтеся, тобто «побільше цинізму, людям це подобається». (с)
Мене ця відповідь не здивувала, позаяк у 2018 та 2019 роках точно таку ж відповідь отримав депутат Андрій Саук – йому відмовили ДВІЧІ.
Тобто, УВАГА: є орган місцевого самоврядування, потрапити в який НЕ МОЖЛИВО НАВІТЬ для депутата міської ради! І це – найголовніше, що ви маєте знати про реальний стан місцевого самоврядування при Ігорю Сапожку. Тому що це вже не про перепони у роботі окремих депутатів, це – про «абсолютну монархію» в царині стосунків із забудовниками і бізнесом.
А те, що тричі відмовили саме депутатам однієї фракції – то «нічого особистого, чистий збіг».
Ми всі маємо розуміти, про ЯКІ КОШТИ йде мова: це десятки, а то й сотні мільйонів гривень, які втрачені для розвитку громади, для розвитку інфраструктури. Масштаби цих «діянь» важко оцінити, але, щоб трохи освіжити пам’ять, прочитайте матеріали за цими посиланнями. Цинізм у цьому питанні вражає саме масштабом, тотальністю цих «пробачень» і тим, що це тривало роками.
Читайте також:
Справедливість є. За неї варто боротися (с)
Наполягаю, що боротьба з таким станом речей має сенс і конкретні результати. Один такий випадок стався на минулій сесії. Депутат облради Роман Сімутін напередодні сесії обурювався зниженням пайової участі забудовнику «Євромонтажбуд» із 4 до 2% (мова йде про масив із 5 будинків праворуч від «Новуса»). Так ось, на сесію прийшов особисто гендиректор забудовника, який пояснив, що зниження пайової участі відбулося на умовах передачі не лише мереж на 15 млн грн, але й двох приміщень під амбулаторію і діагностичний центр. Також ми дізналися:
- Про вартість мереж, які передаються цим забудовником і яка НЕ ВКАЗАНА у жодному документі.
- Про вартість приміщень і те, що вони ще НЕ ВВЕДЕНІ в експлуатацію, а їх передача НЕ підтверджена жодним документом, окрім УСНИХ домовленостей. Але, принаймні, відбувся діалог і депутатам навіть дозволили ставити запитання. До речі, те, що питання пайових внесків стало обговорюватися публічно, вже дало ефект у бюджеті цього року.
Битва за акциз з продажу пального: податок може обвалити міський бюджет?
Під час останньої сесії міський голова довго та розлого розповідав, що «дружити із забудовниками» дуже важливо для міста, тому що вони створюють робочі місця не лише на будівництві, але й для суміжних галузей та інших підприємств міста. Але, навмисно чи ні, чиновник не обмовився про те, що в місті дуже важка ситуації із розрахунками за об’єкти, які ми вже будуємо – школу, «Світлотехнік», ДНЗ «Зірочка», тощо. Тому нам потрібні ЖИВІ ГРОШІ – і ЗАРАЗ, в іншому випадку підрядник може залишити будівництво школи, і це матиме катастрофічні наслідки.
Минулого року при обговоренні бюджету безліч разів лунало як закляття: ми звертатимемося за допомогою до обласного бюджету. Це лунало настільки часто, що складалося враження, що міський бюджет цілком неспроможний. Це, звісно, поки що не так, але факт залишається фактом: бурхливе будівництво разом із «всебічним пробаченням» забудовників поглибили інфраструктурну кризу і лише тонка межа відокремлює кризу від інфраструктурного колапсу.
На жаль, не залежно від того, хто стане владою наступної каденції, найбільшим викликом залишиться цей жахливий «перекіс» між кількістю та якістю забудови та наявною інфраструктурою. А кому довірити вирішувати це надскладне завдання – залежить від вас.
Але поки що група депутатів готує проєкт рішення, який вплине на роботу інвестради.
Головне фото – з інтернету
