Приводом для написання цього матеріалу став непересічний випадок, що стався у Вінниці: щоб не йти до армії, 22-річний юнак одружився на 80-річній бабусі-інваліді. Журналісти «Трибуни-Бровари» поцікавилися у Броварському об’єднаному міському військовому комісаріаті: чи є серед броварських призовників подібні «винахідники»; чи виконано «осінній» план призову на строкову службу та на службу за контрактом і загалом, чи хочуть юнаки служити в армії?
В умовах, коли в Україні війна, отримати будь-яку інформацію від військових досить складно. І це зрозуміло: ворожа розвідка не спить, а саме ЗМІ є чи не найпершим джерелом витоку інформації. Та попри все журналістам «Трибуни» вдалося провести інтерв’ю із заступником військового комісара, начальником відділення комплектування Броварського об’єднаного міського військового комісаріату майором Олександром Пилипенком, поспілкуватися з призовниками на строкову службу та тими, хто служить за контрактом. Щоправда, останні категорично відмовилися «засвічувати» свої дані. Зокрема, фото, частину, де служать, та розкривати подробиці своєї служби.
«Строковики»
Пригадуєте, як було пару десятків років тому? Якщо хлопець не відслужив – вважався хворим і, порівняно з бувалими на дворічній службі, значно програвав у дівочих очах. Тож, юнаки робили все можливе, щоб потрапити до армії. Нині ж частина робить усе для того, щоб від армії «відкосити». І у своє виправдання називають цілу низку причин і очікують, щоб їх заохотили, показали, що служити варто, бо це почесно і престижно.
Віктор, 22 роки. У 18 років дали відстрочку, бо навчався в університеті. Після закінчення вузу влаштувався на роботу. Особливого бажання служити не маю: хочу добудувати будинок, який не встиг покійний батько, та допомагати мамі, бо на зарплату медсестри їй прожити буде складно. Щодо обов’язку кожного чоловіка перед Батьківщиною … Я згоден захищати її, однак аби в армії було більше військової практики і більше платили, а не 172 грн на місяць. Тому згоден захищати рідних лише перебуваючи вдома. До того ж, я маю значні проблеми з хребтом.
Сергій, 24 роки. Зараз служба не та, яка була раніше. Вважаю, якщо людина хоче служити, вона сама піде. А якщо не хоче, різними способами від армії відкупиться. Я служити не хочу. Вважаю, це даремна трата часу, але і відкуплятися не буду. Якщо не комісують через плоскостопість – доведеться йти.
Бажаючих нести строкову службу, яка для юнаків із вищою освітою складає 12 місяців, а для інших – 18 місяців, нині у Броварах не так і багато. Причиною цього у військкоматі бачать не лише в суворості військової служби, до якої молодь не готують зі шкільної парти. «Частина батьків бояться, що їхніх дітей направлять у зону АТО, тому всіляко намагаються посприяти, аби їх на службу не забрали», – каже майор Олександр Пилипенко. І пояснює: «принцип неучасті солдат строкової служби в бойових діях закріплений у військовій доктрині України, яку у вересні 2015-го року затвердив Президент України. Тож, призваних на військову службу на 18 місяців і контрактників, яким не виповнилося 20 років, у зону АТО не направляють: вони знаходяться у місцях постійної дислокації військової частини». Але частина призовників та їхні батьки не дуже цьому вірять, розповідає заступник військового комісара, тому коли із військкомату розносять повістки, застати юнаків за місцем реєстрації практично не можливо, а батьки «не знають», де знаходяться їхні сини. І повістки їм не передають. Та і той факт, що медична комісія визнала призовника придатним до служби, ще не гарантує, що він потрапить «за місцем призначення».
«Були чотири випадки – по два минулого і цього призову, коли призовники пройшли всі медичні огляди, на строкову службу призвані, але під час відправлення на службу – не з’явилися», – розповідає Олександр Пилипенко. Але подібних інцидентів, як трапився нещодавно у Вінниці, де 20-річний юнак, щоб не йти в армію, одружився на 80-річній бабусі-інваліді, на Броварщині не зафіксовано, переконує майор. Хоча це є законною умовою відтермінування. І нагадує: є цілком законні умови і уникнення призову:
– непридатність за станом здоров’я;
– вік, старший за 27 років;
– військове звання та військова кафедра у вузах.
А на тих, хто намагається від служби в армії «відкосити», є свої важелі впливу: адміністративна та кримінальна відповідальність. Згідно зі ст. 210 Адмінкодексу України, за неявку за повісткою до військкомату, або за неповідомлення в комісаріат про зміну місця проживання, призовнику загрожує штраф у розмірі від 85 до 119 гривень, а за повторне порушення – від 170 до 255 гривень. Стаття 335 КК України передбачає обмеження волі, строком до 3-х років. Покарання, переважно, умовне. «Справи проти двох призовників уже передано в прокуратуру та суд, – каже майор. – Вони отримали умовні терміни позбавлення волі на рік та півтора року. Так хлопці зіпсували собі репутацію та автобіографію».
Але не все так безнадійно: є юнаки, які самі звертаються з проханням забрати їх у армію. З початку року було близько 10 таких випадків. Однак частина юнаків не пройшла відбір за станом здоров’я. Є й інші випадки, розповідає Олександр Пилипенко, коли батьки самі просять забрати їхнього сина в армію. «У цьому році було 7 таких випадків. Як пояснюють батьки, син веде паразитичний спосіб життя: не працює, вживає спиртне, наркотики, захоплюється комп’ютерними іграми та інше», – повідомляє майор. Але, як правило, такі призовники не придатні до служби за станом здоров’я або після проходження комісії просто зникають невідомо куди.
Та попри все, проблем із недобором призовників у Броварському військкоматі немає: план «осіннього» призову, який триває до 30 листопада, уже виконано на 100%: пройшли огляд і готові до відправлення понад 60 призовників. У які війська вони потраплять – залежить від стану їхнього здоров’я. Та останні роки призовники мають усе більше проблем зі здоров’ям, розповідає Олександр Пилипенко. Так під час весняного призову відбракували майже половину. Якщо раніше на військову службу брали тих, хто взагалі не мав жодних хвороб, то з 2016-го року непридатними до служби можуть бути лише ті, хто має ускладнену хронічну хворобу, та інваліди. Плоскостопість також уже не буде приводом, щоб визнати призовника непридатним, хіба що у нього плоскостопість з артрозом.
Загалом із призовником попередньо проводять бесіду, де вони бажають служити: у Нацгвардії, Збройних силах чи Державній спеціальній службі транспорту. При відборі у національну гвардію, вимоги до здоров’я призовника жорсткіші, каже майор. У збройних силах інша спеціалізація – більше польових виходів, практичних занять.
«Контрактники»
Що стосується бажаючих служити за контрактом – проблем узагалі немає, кажуть у Броварському військкоматі: за останній рік бажаючих значно побільшало. І не лише юнаків, а й дівчат. План із набору «контрактників» у «осінній» призов навіть перевиконано. Загалом із початку цього року на службу за контрактом пішло близько півтори сотні осіб. Минулого року ця цифра була майже вдвічі більша, однак, кажуть у військкоматі, набір ще триває.
Чи не четверту частину бажаючих служити за контрактом складають дівчата/жінки 22- 40 років. Обмежень по спеціальності для них немає, лише за станом здоров’я та віком – до 50 років. У залежності від посади, військового звання і вислуги років, «контрактники» отримують від 7 до 9 тисяч гривень. Тим, що служать у АТО, надається додаткова суттєва винагорода. До того ж, повідомили у військкоматі, відповідно до обласної програми сім’ям військовослужбовців, які призвані на службу за контрактом, з 1 листопада 2016 р. проводиться одноразова виплата грошової допомоги у розмірі 7 мінімальних заробітних плат.
Оксані за 40 років. На службі за контрактом – усього пару місяців. Угоду підписала на 3 роки. Спочатку служити пішов чоловік: ще в 2015 отримав повістку. Оксана дочекалася, коли донька закінчить школу та вступить у вуз, і також подалася за чоловіком. «Якщо хочеш змін – починай із себе. Якщо хочеш жити в нормальній країні – поменше говори, бери і роби», – відповідає Оксана на запитання «Чому обрала службу за контрактом?». Оксана вважає, що тих юнаків, які не хочуть йти на службу в армію, «підпускати туди не можна і близько, бо толку від них немає ніякого». І запевняє: можливо, раніше в армії і були якісь проблеми і недопрацювання, нині ж усе по-іншому. Стосовно строкової служби, то «там навчають самостійності, компенсують те, чого мали б навчати в школі на уроках допризивної підготовки», – каже жінка. І це є своєрідною підготовкою до служби за контрактом. Донька пишається своєю мамою, яка пішла служити військовим медиком, а її молодий чоловік уже знає, що робитиме після закінчення навчання – стане військовим. Оксана ж жалкує лише про одне: що не зробила цей вибір раніше.
Наостанок через сайт «Трибуна-Бровари» Олександр Пилипенко звертається до керівників підприємств із проханням не покривати призовників від проходження медогляду – не відправляти їх терміново у відпустку чи відрядження. Адже згідно із Законом “Про внесення змін до Закону України Про військовий обов’язок і військову службу (щодо посилення гарантії дотримання законодавства України)”, на органи місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ, організацій покладено обов’язок на вимогу комісаріатів сповіщати призовників і військовозобов’язаних про виклик їх у військкомат. А хлопців і чоловіків майор закликав не боятися військового комісаріату, адже не так страшний вовк, як його малюють, і якщо є якісь проблеми, разом їх вирішувати, бо призовний вік до 27 років, а військовозобов’язаним чоловіки залишатимуться до 60 років. Адже глава держави дав чітко зрозуміти: скасовувати призов ніхто не збирається, оскільки потреба у резервах надто велика і необхідна для виживання держави.
Фото – авторки
